Крим 2007

 
 

Крим 2007




Як тут холодно! Оце так! В Криму регулярно на 10 градусів більше, ніж в Києві. Яка все-таки велика у нас країна... Я як приїхали додому з непривички замерз. Там, на півострові, з весни не було дощів. Про це свідчить і пересохший водоспад Учан-Су, самий високий і популярний, так як він поруч з Ялтою. А над самою Ялтою та неподалік водоспада Джур-Джур горіли ліса від жари. І я не бачив жодної пожежної машини. Та про все по порядку.

Татари – дивний народ. Вони їдуть на батьківщину з висилки (Казахстан чи куди там їх переселяли), і їм звісно на Південному березі Криму ясне діло ніхто землі не дає. Так вони що? Вони будують такі маленькі халабудки з ракушняка і позначають ними захоплену землю. Звісно, ніяких документів у них на цю землю нема. Тому будь-хто, кому це невгодно, зрівнює їхні халабудки з землею. А взагалі – це ввічливий і спокійний народ. Завжди вам допоможуть і ніколи не нахамлять, як то буває в київських гастрономах.

Село Малоріченське знаходиться в 20 км на схід від Алушти, або 50 км на захід від Судака. Між цими двома містами. В селі знаходиться церква-маяк, яку побудували нібито на кошти Чубайса, російського міністра енергетики і палива. Але сам маяк ще не функцонує, хоча служба в церкві вже проводиться. Порада: з Судака в Малоріченське і навпаки їхати не раджу, дороги – жах! Це не просто серпантин, це ніби хтось кинув велику мотузку, вона впала і переплуталась. І з неї вийшла дорога. Особливо в таке красиве містечко як Новий Світ, де знаходиться грот Шаляпіна, тропа Голіцина, і завод шампанських вин. Краще всього туди добиратись на катері.

Якихось особливих туристичних точок поруч з селом нема. В основному люд їде на водоспад Джур-Джур, єдиний в Криму, який ніколи не пересихає (порівняно з Учан-Су, де з нас ще й по 5грн за вхід здерли). Також дуже красиві скали і розвалини фортеці коло гори Демерджі. Там знаходиться Долина Привидів. Назвали її так, бо з кожного ракурсу відкриваються різні дивовижні фігури з комбінацій скал і дивних стовпів, як десь в Америці в кіно такі бачили. То монаха побачиш, то Пушкіна, то Катерину II, то ще якогось чудака... А поруч фундамент фортеці, яка була остаточно зруйнована під час Великого Кримського землетрусу на початку минулого століття.

Ті, кому не жаль витратити 60грн за день екстримальної поїздки на всюдиході ЗІЛ-131, отримають незабутні враження. Але достатня кількість бажаючих набирається раз в 2-3 дні з трьох сусідніх сіл – Рибачого та Сонячногірська. Про них треба розповісти окремо.

Не хочу образити мешканців села з такою світлою назвою, але ніколи не їдьте відпочивати в Сонячногірськ! Ужос! Село простянулося вздовж участка траси Алушта-Судак, який (участок) і є центральною, і майже єдиною, вулицею села. Тому по ній їздять машини і снують туди-сюди туристи. А якщо проїжджатиме автобус чи вантажівка, то все, пробка на 20 хвилин як мінімум. Майже як в центрі Києва. Всі кафе, хатки і пляж знаходяться тут же – вздовж траси. Неймовірно незатишно. А Рибаче – навпаки. Простягнулось вглиб півострову, подалі від траси і моря. Пляж дуже великий, тому прямо там розмістилося містечко для кемпінгу. Красиво виглядить. І з моря, і з берегу.

Щось я трохи відступив від теми. Так, всюдихід. Водій одразу справив враження умілого і досвідченого. Тим паче після заяви, що він тут взимку возить по 7-8 тонн дров, і ні разу машина не перекинулась. Тому на м нічого переживати. І ми повірили :)

Яка то краса! З кілометрової висоти бачити знизу виноградники, десь далеко-далеко море і села. А зверху - «місячний» ландшафт. Пагорби, впадинки, ніби кратери, виступаюча назовні слоями порода... І все під розповіді водія, що тут колись водились стаї диких собак, грифів, розмах крил яких був до двох метрів, табуни коней. Але всіх перестреляли. І залишилась лише метеостанція 1902-го року, яку побудував Микола ІІ. І ще джерело мертвої та живої води. Мертва заживляє рани, а жива – оживляє трупи. Тією водою лікували Кутузова, коли йому в Криму ранили голову. Дивно те, що обійшовши навколо джерела, я знайшов тільки один струмок, який і втікав у дивну побудову з двома краниками...
Цікаво було спускатись у печеру відкритого типу, 20м діаметром і 50м завглибшки. На дні печери в тіні збереглись глиби доісторичного льоду.

Так як всі цікавості поблизу ми вже об'їздили в минулі роки (печери, фортеці і дворці, ботсади, музеї та інше) вирішили ми поїхати в Форос. Там, по старій верхній дорозі на Севастополь, знаходиться церквушка, звичайна на вигляд і на уступі скали. Майже як Ластівчине Гніздо, але набагато вище. А ще далі по дорозі – Байдарські ворота, невідомо ким і коли побудовані (для нас невідомо, адже ми були без екскурсовода :) ). Звісно по дорозі туди заїхали у винний магазин в Масандрі. І всього в кілометрі від заводу вище в горах валив дим, горіли ліса. І ніхто про те не турбувався.

Через декілька днів поїхали в Бахчисарай, столицю Кримського ханства. Яке дивне місто! Таке враження, що воно застигло в довоєнні часи і з тих пір не змінилось. Навколо трущоби, старющі будівлі, вище 5 поверхів будинків нема, навіть серед найновіших на околиці. У музеї татарської культури, що у ханському палаці, те саме: жодної дорогоцінної прикраси. Аргументували вони це тим, що під час побігу останнього хана той забрав усе з собою. Але ж це нісенітниця! Скіфські скарби теж вивозили з України, але ж їх якось повернули і зібрали у музеї в Києві. Невже ті, в кого зараз знаходяться татарські скарби, не знають звідки вони? І не можуть повернути або хоча б продати їх нащадкам на їхню батьківщину? Не вірю.

Там же у Бахчисараї знаходиться чоловічий Успенський монастир. Дуже красивий, частина його приміщень видовблені у скалі, а зовні тільки фасад. Також поруч знаходиться печерне місто Чуфут-Кале, яке не представляє собою нічого цікавого. Просто дирки в Скалах, де раніше зберігали продукти або ховались якісь партизани :)

У Бахчисарай ми їхали через Сімферополь, а назад повертались через Ай-Петрі, заїхавши по дорозі на Великий Каньйон, не вглубляючись в нього (на мій превеликий жаль), так я к всі були вже втомлені та на пересохший водоспад Учан-Су. А також проїхали повз научного мічтечка з астрономічними обсерваторіями. Якщо чесно і ніхто не смійтесь, то для мене то як святині. Адже я ще з дитинства люблю астрономію і мрію провести ніч в такій обсерваторії.

Може скластися враження, що впродовж відпусти ми не ходили на пляж. Але це неправда. За весь час, проведений в Криму, не було жодного хмарного дня. Один раз тільки піднялась хвиля і море було не дуже чисте, з купою медуз та мілкої рибьошки. Треба окремо розповісти про пляж. То не просто пляж, а на половину нудистський. І ніяк не поділений чи відгорожений. І якби там загоряли якісь нормальні симпатичні люди, а то старпери, зі звисаючими животами та іншими частинами тіла, які вони спеціально виставляли напоказ, приймаючи різноманітні пози. І якщо купатись ще можна було подалі, не бачачи їх, то піднімаючись з пляжу чи спускаючись туди, не бачити їх зверху зі сходинок просто неможливо. Доречі, на пляж вели 40м сходинки, не всюди безбечні, так як місцями без перил.

Жили ми між Сонячногірськом і Малорічинським, зверху подалі від траси у просторному будиночку, де окрім нас та хазяїв більш нікого не було. Всі зручності, окрім кондиціонера, поруч. Плюс тенісний стіл, гойдалка та мангал. І все це досить таки дешево. Якщо зацікавить, пишіть, дам телефон хазяїв :)


Создан 10 авг 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником